Сценарій
конкурсу професійної майстерності «Його величність Млинець»
Мета конкурсу: поглибити та розширити знання, уміння учнів з професії «Кондитер» по темі
«Млинчасте тісто», ознайомитись з традиціями українського народу під час
святкування Масляниці; розвивати уміння застосовувати теоретичні знання у
виробничих умовах, покращити показники успішності учнів; виховувати національну
гордість, повагу до звичаїв нашого народу.
Матеріально-технічне забезпечення: мультимедійний проектор, картки-завдання, міксери,
електроплити, каструлі, миски, сковорідки, сито, дерев’яні лопатки, посуд та
прибори для подачі.
Хід проведення конкурсу
У конкурсі беруть участь 6 учасників. Конкурс проходить у три етапи:
І етап – ТЕОРЕТИЧНИЙ
ІІ етап – ПРАКТИЧНИЙ
ІІІ етап – ПРЕЗЕНТАЦІЯ
І етап конкурсу
1.
Домашнє завдання (цікаві факти про Масляницю. Конкурс оцінюється у 2
бали).
-
Історія
виникнення млинців.
-
Про
млинці в літературі й народній творчості.
-
Походження
млинців.
-
Цікаві
факти про млинці.
-
Млинчики
з відомими іменами.
-
Млинці
різних народів.
1.
Конкурс «Хто швидше»? (За правильну відповідь 1 бал).
-
До складу
тіста на млинчики входять продукти: …
-
Розпушують
млинчасте тісто шляхом …
-
Тісто
на млинчики має консистенцію …
-
Товщина
випечених млинчиків не повинна перевищувати …
-
Для
випікання млинчиків використовують …
-
Млинчикам
з яблучною начинкою надають форми …
2.
Конкурс «Ситуаційне поле» (учні по черзі беруть карточки із завданнями-ситуаціями.
За кожну правильну відповідь 1бал).
-
Млинчастий
н/ф має неоднорідну товщину. Яка причина?
-
Млинчастий
н/ф товстий, не пропечений? Як усунути недолік?
-
Млинчастий
н/ф сухий, ламкий. Яка причина?
-
Тісто
на млинчики з грудочками непромішаного борошна. Яка причина?
-
Млинчастий
н/ф підгорілий, з великими пухирями. Як усунути недолік?
-
Випечені
млинчики під час зберігання стали сухі, затверділі. Який недолік ви допустили?
3.
Конкурс вболівальників (вболівальники, давши правильну відповідь, можуть
підтримати учасника конкурсу 1 балом).
-
Коли
святкують Масляну?
-
У чому
християнська складова Масляної?
-
З чим
пов’язаний обряд святкування Масляної?
-
Які в
Україні існують інші назви Масляної?
-
Чому Масляну
називають Бабським святом?
-
З чим
асоціюється млинець в українського народу?
ІІ етап конкурсу
Учасники конкурсу готують млинчики з
трьома різними начинками.
Оцінюється конкурс
за критеріями:
-
організація
робочого місця (2 бали)
-
технологія
приготування (3 бали)
-
відповідність
вимогам якості (3 бали)
ІІІ етап конкурсу
Презентація виробів. Конкурс оцінюється за критеріями:
-
правила
подачі (2 бали)
-
творчість
(2 бали)
-
креативність
(2 бали)
Підведення підсумків конкурсу, виявлення переможців, нагородження призами.
Сценарій
позаурочного заходу «Українське застілля: традиції і сучасність»
Мета: ознайомити учнів з історією українського застілля,
звичаями та традиціями українського народу, виховувати пізнавальну діяльність
творчого характеру, розвивати інтерес, повагу до минулого нашого народу,
розширити знання про особливості приготування традиційних святкових виробів.
Обладнання: мультимедійний проектор, презентація, на столі хліб,
коровай, калачі, млинці, печиво, кабінет прибраний вишитими рушниками, учні
одягнуті у вишиванки.
Хід позаурочного заходу
Викладач. Українське застілля – це частина нашої культури, адже
жодне свято не обходиться без святкового столу, багатого різноманітними
стравами та виробами, а також гостинністю господарів, веселими піснями, іграми,
тостами, жартами, які є невід’ємними атрибутами будь-якого свята.
Сьогодні ми дізнаємося про витоки українського застілля, підшукаємо для
свого свята цікаві ідеї, ігри, оригінальні рецепти смачних виробів.
Виступи учнів супроводжуються презентацією.
Застілля наших предків
Учень 1. Застілля, крім прямої своєї мети – напоїти й нагодувати
присутніх, є своєрідним ритуалом прийому дорогих і шановних гостей. Спільне
вживання їжі зміцнює соціальні зв’язки, згуртовуючи людей, які знаходяться за
столом. Так було завжди, із найраніших часів розвитку людської цивілізації.
При всіх спільних традиціях застілля у багатьох народів
були свої відмінні правила проведення застілля. Наприклад, у східних слов’ян
поряд із вогнищем (піччю) стіл був святим місцем у будинку, тому будь-яка
трапеза за столом була оточена ореолом святості.
Якщо в українців із піччю здебільше були пов’язані повір’я та обрядові дії,
що мають язичницьке коріння, то стіл уособлював вірування християнського
характеру. Стіл у народних традиціях порівнювався із церковним престолом.
Визначення «стіл – це престол» або «стіл – це престол Божий» було практично на
всій східнослов’янській території.
Недарма в народі і побутували правила типу: «Стіл – те саме, що у вівтарі
престол, а тому і сидіти за столом, і поводитися треба так само, як у церкві».
Учень 2. У східних і західних слов’ян на столі постійно знаходився
хліб. Це ніби перетворювало стіл на церковний престол. Недарма казали: «Як хліб
на столі, так і стіл престол, а хліба ні шматка – і стіл дошка».
З постійним перебуванням хліба на столі пов’язували достаток у домі,
благополуччя і багатство. Існувало таке повір’я: «Якщо не будеш зносити зі
столу на ніч хліб і змітати крихти, то багатство в домі не убуде».
У слов’ян, як і в багатьох інших
народів, що займаються землеробством, хліб уважався найголовнішим продуктом
на столі. Він ніби вміщував у себе щастя і благополуччя будинку. Вираз «Божий
дар» (про хліб) відомий усім східно- і західнослов’янським народам. Вважалося,
що Бог наділяє хлібом людину, причому разом із «часткою» - шматком хліба –
людина отримує й свою «частку», разом із «частинкою» хліба – і своє «щастя».
Звідси поява деяких конкретних правил поводження з хлібом під час їжі.
Наприклад, не дозволялося, щоб одна людина доїдала хліб за іншою – забере її
щастя, силу. За повір’ям, їсти разом один шматок хліба дозволялося тільки
чоловікові з дружиною або іншим близьким людям. Якщо жінка доїсть хліб за
чоловіком, то він буде за нею бігати, а якщо чоловік за жінкою – то навпаки.
Також не можна їсти за спиною іншої людини – теж можна з’їсти її силу. Не можна
під час їди давати хліб зі столу собакам – спіткає бідність. Не можна залишати
недоїдений шматочок хліба на столі, інакше будеш худнути – «він тебе їсти
буде», або стане ганятися за тобою на тому світі.
Якщо впаде хлібна крихта, потрібно підняти її, поцілувати й з’їсти або
кинути у вогонь. Це повір’я відоме всім слов’янським народам.
У східних слов’ян трапеза традиційно починалася з хліба і ним же
закінчувалася. Сьогодні в Україні їдять хліб разом з рештою страв протягом
всієї трапези, що не прийнято в країнах Західної Європи.
Учень 3. За їжу по закінченні трапези дякували Богу, а не
господині. Господар будинку, що займає місце на чолі столу, під іконами,
розпоряджався застіллям ніби від імені Бога, який «незримо спостерігає за
поведінкою трапези й ставленням до дарів».
Застілля являло собою своєрідну паузу під час повсякденного життя. Мовчання
чи пристойні розмови за столом сприймалися саме як ознака благочестивої,
побожної поведінки. Звідси приказка: «Коли я їм, я глухий і німий». Під час їжі
людина ніби відсутня для цього світу.
Багато народних повір’їв, які пов’язані з прийомом їжі, з’явилися саме
через переконання, що нечиста сила знаходиться десь поруч з їдцями. Такі
правила поведінки за столом існують і в наш час, втративши своє первісне
призначення. Наприклад, не можна стукати ложками, від цього «лукавий радіє» і
скликає на обід «злиднів».
Ще одна паралель, що зв’язує правила сучасного етикету застілля зі
прадавніми повір’ями: за правилами хорошого тону не дозволено залишати ложку
так, щоб вона спиралася ручкою на стіл, а іншим кінцем на тарілку. Витоки цього
правила криються в старому народному повір’ї, ніби по ложці, як по мосту, у
миску може проникнути нечиста сила. До сьогодні в Україні «не кладуть ложки
так, щоб один кінець ложки лежав на столі, а другий кінець на краю миски, щоб
злидні не лазили в миску».
Православний Різдвяний вечір
Учень 4. Вечір 6 січня у православних і католиків східного обряду
називається Різдвяним святвечором і передує Різдву Христовому. У народі його
також називають «Коляда». Значення святої ночі появи на світ Богонемовля Христа
настільки велике, що навіть хід нової історії і наше літописання сьогодні
ведеться саме від Різдва Христового.
Святий вечір, Святвечір, Вілія або Багата кутя – заключний день
Пилипівського (Різдвяного) посту, передріздвяний день і вечір, який уже сам по
собі є святковим. Традиційно в цей день в їжу можна було використовувати лише
так зване сочиво – розмочені зерна пшениці з медом і фруктами.
Святвечір – винятково сімейне свято. Вечеря на Святвечір
є головною подією Різдва. За традицією, кожен член родини в цей вечір повинен
бути вдома, причому не можна спізнюватися до святкового столу, бо будеш весь
рік блукати. За стіл сідають з першою зіркою. Якщо день похмурий, просто
чекають темряви й сідають за стіл після урочистої молитви. Під час вечері не
можна виходити з-за столу й голосно розмовляти.
На стіл, накритий білосніжною скатертиною, розставляють дванадцять страв –
за кількістю апостолів, усі страви – пісні. На згадку про ясла, у яких
народився Ісус, на стіл обов’язково кладуть пучок свіжого сіна. М’ясні страви
на стіл дозволялося ставити лише з настанням 7-го числа.
Основною стравою в Різдвяний святвечір є кутя – пшенична
або рисова каша з медом, маком та родзинкам. Продукти, з яких готується кутя,
мають символічне значення: зерно є символом воскреслого життя, мед вважається
символом здоров’я й благополучного побуту (солодкого життя), мак символізує
статок у родині. Вважалося, що чим багатша (чим смачніша чи ситніша) кутя, тим
кращим буде врожай і вище достаток у сім’ї, тому в Україні у переддень Різдва
(у Святвечір) кутю називали багатою і робили її дуже смачною.
На Закарпатті на чолі столу на Святвечір ставлять Кречун – різдвяний пісний
хліб із борошна і води. Виглядає він апетитно, але цей хліб клали на стіл не
для їжі. Кречун – не просто символ Різдва, а ще й оберіг для сім’ї на цілий
рік. Його прикрашають бобами – символом достатку. Їх беруть рівно стільки,
скільки людей живе в будинку. А ще можна прикрасити різдвяний хліб колосками
пшениці та вівса.
У жителів Полісся на столі у Святий вечір почесне місце займають 5-7
пелюсткові житні хлібці з прошарком олії – книші. Цими обрядовими хлібцями
обдаровували колядників, з ними відвідували родичів і кумів на різдвяні свята,
їх носили діти своїм бабам-повитухам.
Крім куті та узвару, на стіл у Святвечір обов’язково ставили Дідух і хліб,
миску з калачами, книшами і пирогами.
Різдво
Учень 5. Православні святкують Різдво 7 січня за григоріанським
календарем.
Свято Різдва, за вченням Церкви, символізує примирення людини з Богом.
Різдво сповіщає спокутний подвиг Христа й оновлення людської природи, ураженої
гріхопадінням прабатьків.
В Україні святкування Різдва починається на Святвечір – 6 січня. Після
святкового нічного богослужіння 7 січня православні вітають один одного зі
світлим святом Різдва Христового.
У цей день традиційно влаштовувалися пишні застілля, діти та дорослі ходили
по хатах з «вертепом».
Здавна в Україні на Різдво колядували – співали колядки.
Колядки – величальні обрядові пісні зимового циклу – популярні і в сучасній
Україні. Під вечір ішли дитячі ватаги колядників, кожен мав через плече
торбинку, куди складали гостинці.
Звучить колядка «По всьому світі
стала новина»
По всьому світі
стала новина,
Діва Марія сина
родила.
В яслах положила,
сінцем притрусила
Господнього Сина.
(2 рази)
Діва Марія Бога
просила,
Чим же я буду сина
сповивати?
Ти небесний царю,
пришли мені дари,
Усьому будинку
господарю. (2 рази)
Зійшли янголи з
неба до землі,
Принесли дари Діві
Марії.
Три свічі воскові,
Ще й ризи шовкові
Ісусові Христові.
Старий Новий рік
Учень 6. Людині, яка не знає історію виникнення цього свята,
словосполучення «Старий Новий рік» здається абсурдним, у кращому випадку –
прикрою помилкою. Але насправді це назва одного з найулюбленіших свят, яке
відзначають українці.За традицією, увечері напередодні Старого Нового року
відзначали Щедрий вечір. Він завершував період «Святих вечорів», який проходив
з 6 до 12 січня, коли не слід було виконувати господарську роботу (окрім
догляду за худобою). Протягом тижня люди влаштували святкові застілля, ходили
один до одного в гості й обов’язково співали колядки.
Тоді як Святвечір був подякою за минулорічний урожай, то в Щедрий вечір,
устелена сіном і посипана зерном підлога, показувала Щедрому Богу багаті хлібні
ниви та луки, які від нього очікували в Новому році.
Учень 7. У щедрий вечір готували переважно скромні страви:
печеню, смажене м’ясо, ковбаси, млинці з салом, пироги, вареники із сиром, щоб
віддячити щедро й посівальникам. У деяких місцевостях України, як і на
Святвечір, на стіл ставили теж 12 страв. На стіл ставили книші й калачі та
запалювали одну або три свічки. Обов’язковим було приготування млинців.
Готуючи, господині примовляли: «Щоб усе так росло в Новому році, як млинці на
дріжджах, та щоб сонце добре гріло ниви, як вогонь пече млинці».
Увечері на Меланки ходили й хлопці групами, це називалося «водити Меланку».
Хлопці в масках висловлювали добрі побажання, веселили піснями, танцями,
жартівливими сценками.
На наступний день хлопці, на світанку, йшли посівати
зерном. Перший посівальник на Новий рік приносить у дім щастя ( за народними
віруваннями, дівчата щастя не приносять – тільки хлопці, тому дівчата не
посівали). Зерно брали в рукавицю або в торбину. Спочатку йшли до хрещених
батьків та інших родичів і близьких. Зайшов в будинок, посівальник сіяв зерном
і вітав усіх з Новим роком.
Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!
На щастя, на здоров’я та на Новий рік,
Щоб жито уродило краще, ніж торік,-
Жито, пшениця і всяка пашниця,
Коноплі під стелю на велику куделю,
Будьте здорові, з Новим роком та з Василем!
Дай, Боже!
Учень 8. Рецепт
для щедрого вечора
Лизень у торбі
Фарш: 50 г відвареного яловичого
язика, 20 г обсмажених печериць, 20 г обсмаженої подрібненої ріпчастої цибулі,
½ склянки сметани, 1 ч. ложка білого вина, ½ зубки часнику, сіль, цукор, чорний
мелений перець.
Тісто: 250 г борошна, ½ л молока, 3
яйця, 1 ч. ложка солі, ½ ст.. ложки цукру, 2 ст. ложки розтопленого вершкового
масла, 2 ст. ложки топленого масла (для змазування сковороди).
Прикраса: зелена цибуля.
Пропустіть крізь м’ясорубку язик, гриби і цибулю. Заправте сметаною,
подрібненим часником, сіллю, цукром, перцем за смаком і проваріть суміш п’ять
хвилин, додавши біле вино. Приготуйте млинці. Відокремте білки від жовтків.
З’єднайте жовтки, ½ склянки молока, сіль, цукор і, помішуючи, додайте борошно,
потім – вершкове масло. Вимісіть отриману масу до повного зникнення грудок.
Повільно вилийте молоко, що залишилося, додайте збиті в міцну піну білки.
Розжарити сковороду, змастити її топленим маслом. Наливаючи суміш невеликими
порціями, обсмажуйте млинці з обох боків до золотистого кольору.
Викладіть готовий фарш на центр кожного млинця, надайте йому форму мішечка,
перев’яжіть зеленою цибулею і запікайте в духовці 15 хвилин при температурі
150°С.
Хрещення Господнє
Учень 9. 18 січня за православним звичаєм Водохресний Святвечір –
переддень Водохреща (Богоявлення). Його, як і різдвяний, проводили в суворому
пості – їли «сочні» з ягодами, коржі, пісні пироги.
У цей день люди ставили хрести вугіллям або крейдою над дверима, вікнами,
пічними отворами. Захистивши свій будинок зображенням хреста, вони вважали, що
захищені від бісівського впливу.
18 січня господині за звичаєм пекли обрядове печиво –
хрести. Перша ранкова трапеза 19 січня для кожного з домочадців повинна була
складатися з цього печива, яке треба було запити свяченою водою.
Повинні були бути й особливі печенинки – іменні. Господиня, коли
розкачувала тісто і формувала його, позначала деякі борошняні вироби тільки їй
відомими позначками: для себе – родзинкою, для чоловіків – маком, для сина –
анісом, для доньки – кмином або просто видавлювала ножем першу букву імені. Ці
символи, вийняті з духовки, розповідали, який життєвий хрест доведеться нести в
році всім членам сім’ї. Добре пропечений жовто-рожевий хрест обіцяв здоров’я,
успіхи, благополуччя. У того, кому випадав такий хрестик, можна потім весь рік
шукати заступництва, співчуття, поради. Печиво з тріщинами і надламами
передрікало труднощі, зміни в долі. А
ось горілий чи не пропечений хрест обіцяв хвороби, душевні травми, смуток.
У день Хрещення обов’язково натщесерце випивали святої води. На водохресний
обід порівну подавали пісні і скромні страви. Стіл у цей день вважався одним із
найбагатших у році.
Учень 10. Пропонуємо рецепти виробів на Водохресний Святвечір
Печиво «Хрести»
250 г пшеничного борошна, 1 яйце,
125 г масла, 2-3 ст. ложки цукру, 1 чарка коньяку або рому, сіль і ваніль.
Змішайте продукти, замісіть прісне тісто. Розділіть його на кілька частин.
Кожну частину скачайте у вигляді ковбаски. Підготовлені кругляки складіть один
на одного хрестом, укладіть на змащене жиром деко і випікайте в духовці до
золотисто-рум’яного кольору.
Коржики
3 склянки пшеничного борошна, 1,5
склянки води, 2/3 ч. ложки солі, 2/3 ч. ложки соди.
У каструлю налийте воду, розчиніть в ній сіль, додайте борошно, соду,
ретельно перемішайте. Замісіть тісто, сформуйте з нього плоскі коржі масою
70-100 г. Підготовлені коржики покладіть на суху розпечену сковороду з товстим
дном (краще чавунну) і спечіть спочатку з одного боку, потім з іншого. Під час
випікання стежте, щоб коржі не підгорали і не були сирими. Проколіть коржі, які
випікаються, чистим сірником. Якщо після вилучення він залишиться сухим, то
коржик готовий.
Випікати їх можна й на сковороді,
яку треба змастити рослинною олією.
Великдень
Учень 11. Великдень – найдавніше християнське свято, встановлене
на честь воскресіння Ісуса Христа.
Слово Пасха прийшло до нас з грецької мови і означає
перехід, позбавлення. У цей день всі християни святкують позбавлення через
Христа Спасителя всього людства від рабства диявола і дарування нам життя і
вічного блаженства. Як хресною Христовою смертю здійснено наша спокута, так
Його Воскресінням дароване нам вічне життя. Воскресіння Христове – це основа й
вінець нашої віри. Це перша й найбільша істина, яку почали благословіти
апостоли.
Протягом усього Страсного тижня, що передує Великодню, здійснюються основні
приготування до свят. Печуть спеціальний великодній хліб (паску), фарбують і
розписують яйця – крашанку і писанки, запікають поросят тощо. Великодні страви
освячують в церкві зазвичай у перший день Пасхи.
Великодній сніданок обов’язково починався з паски, до якої ставилися дуже
шанобливо, не дозволяючи жодної крихти пропасти. Окраєць від неї зберігали в
якості талісману. Великодній стіл завжди відрізняється святковою пишністю,
великою кількістю смачних страв.
Після ситної їжі починали святкувати Пасху широко й весело. Обмінювались
традиційними фразами «Христос Воскрес!» і «Воістину Воскрес!». Серед великодніх
розваг основне місце займали ігри з фарбованими яйцями, і передусім – катання
яєць по землі або зі спеціальних яток. Дорослі і діти із задоволенням грали в
цокання: били крашанками одна об одну – спочатку гострим кінцем, а потім тупим.
Вигравав той, чиє яйце довше всіх не розбивалося, і переможець мав повне право
забрати собі всі виграні яйця. На Великдень було прийнято відвідувати батьків,
бабусь і дідусів.
Учень 12. Паска в українській кухні – великодній хліб. Паски
зазвичай випікали для кожного члена сім’ї, різних розмірів і обов’язково пекли
одну велику – на всіх. Перед великодньою трапезою господар надрізав освячену
паску з трьох боків на честь Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Духа Святого. Ділив на
шматки і роздавав разом з освяченим яйцем сім’ї.
Прикрашали паску візерунками з тіста – подвійними
хрестами, решітками, віночками. Цим українська паска відрізнялася від
російського кулича, який просто зверху заливали білою цукровою глазур’ю і
посипали різнобарвним «пшоном». На території України, як обрядовий хліб,
традиційно пекли паски й лише в небагатьох місцевостях, зокрема, на сході та
Криму, до Великодня більше випікали куличі. На Закарпатті та Галичині паску
пекли у вигляді круглого хліба з особливим орнаментом зверху: жайворонок зі
складеними у формі вісімки крилами, геометричний колос, «баранячі ріжки» та
квіти.
Паску пекли зазвичай у Чистий Четвер, іноді – у суботу. Випікали паски,
читаючи молитви й промовляючи «Христос Воскрес». Стежили за тим, щоб ніхто із
сусідів не прийшов із нечистими думками. не можна було господині сідати,
оскільки вважалося, що тоді й паска «сяде». На кухні при випіканні паски
дотримували тиші, а до печі, крім господині, ніхто не підходив.
За повір’ям, якщо верх паски при випічці западав або вона опинялася
всередині порожня, то це віщувало нещастя – хтось із рідні міг відійти в інший
світ. Якщо ж паска випікалася високою – наступний рік має бути щасливим і всі
будуть здорові.
Учень 13. Рецепти
пасок.
Паска «Українська»
4 склянки пшеничного борошна вищого
ґатунку, 50 г дріжджів, ½ склянки розтопленого вершкового масла, 1 склянка
молока, 1 склянка цукру, 10 жовтків, 1 ст. ложка тертого мигдалю, сіль.
Заваріть ¼ частину борошна склянкою гарячого молока й розітріть, щоб не
було грудочок. Після остигання маси додайте до неї дріжджі, жовтки, розтерті до
білого кольору, і поставте в тепле місце. Після того, як опара добре підійде,
додайте решту борошна, сіль і ретельно вимішуйте 30 хвилин. Потім улийте
розтоплене масло і знову вимісіть 30 хвилин. Після чого додайте подрібнений
цукор, розтертий мигдаль і знову вимісіть 30 хвилин. Підготовленим тістом
заповніть форми до половини і поставте їх у тепле місце. Коли тісто підійде,
заповніть форму, поставте паску в духовку на 1 годину.
Паска з родзинками
4 склянки борошна, 2 склянки молока,
100 г дріжджів, 1 склянка цукру, 10 жовтків, 200 г вершкового масла, 1 склянка
родзинок, цедра лимона, сіль.
В ½ склянки теплого молока розвести дріжджі з 1 ст. ложкою цукру й 2 ст.
ложками борошна. Розітріть жовтки із цукром, додайте тепле молоко, борошно,
родзинки, сіль, цедру лимона й усе ретельно вимішайте. Коли тісто підійде,
додайте розтоплене масло, знову ретельно вимісіть. Поставте тісто в тепле місце
і дайте підійти. Наповніть форми тістом на 1/3, дайте підійти, змастіть жовтком
верхівки і поставте в духовку.
Традиції українського весілля
Учень 14. Український весільний обряд виник не на порожньому місці
і йде своїм корінням в далекі язичницькі часи Давньої Русі. Звичайно ж, із
часом ці обряди змінювалися, а деякі – значно. До того ж, з’явилися й локальні
відмінності традицій проведення весілля в різних місцевостях України.
Наприклад, весільна обрядовість у гуцулів на Закарпатті значно відрізняється
від обрядів у центральній та східній Україні. Але все ж українські весілля
повсюдно зберегли певні елементи давньослов’янської, у тому числі й
дохристиянської обрядовості, являючи собою театралізовані вистави,
супроводжувані безліччю обрядів, ритуалів, народних пісень та ін.
В основі шлюбу в Україні в XVI-XIX ст. були «заручини», «згода» - певна
угода, яка укладалася між батьками і родичами нареченого і нареченої за
посередництва старост.
Заручини часто відбувалися під час будь-якого свята, супроводжувалися
знайомством усієї майбутньої рідні, обміном подарунками. У багатьох місцях було
прийнято дарувати нареченому весільну сорочку, яку наречена шила сама.
Наречений дарував нареченій хустку, золотий хрестик, прикраси, часто – золоту
каблучку.
Учень 15. Особливе значення в українському весіллі займає коровай.
Всі різновиди весільного хліба висловлювали ідею єдності родини, міцності
шлюбу, продовження роду, благополуччя й злагоди в родині.
Українці пекли багато видів весільного хліба: коровай, дивень, теремок,
гільце, лежень, полюбовники, шишки, гуски, калачики. Кожен із весільних хлібів
мав своє призначення: з короваєм йшли свататись, із шишками та калачем
запрошували на весілля, голубки та гуски дарували коровайниці. Головним
весільним хлібом був коровай.
Весільний коровай випікали з кращих сортів борошна, на
маслі, яйцях. Зверху його прикрашали виробами з тіста: шишками, голубкою,
жайворонками, качками, квіточками, колосками та ін. В оформленні короваю
використовували зелень барвінку, ягоди або квітки калини, червоні стрічки,
подекуди – гілки плодових дерев, плетене тісто. На Чернігівщині та півночі
Полтавщини коровай пов’язували червоним рушником.
Саме по собі випікання короваю було одним з найважливіших весільних
обрядів, який символізував освячення громадою новоствореної родини. Коровай
виготовлявся з дотриманням певного обрядового сценарію. Пекли його в п’ятницю
або в суботу в домі молодої, у родичів або ж у будинках обох молодих. Нерідко в
цьому ритуалі брали участь родичі з обох боків, символізуючи єднання сімей.
Як правило, пекли коровай спеціально запрошені заміжні
жінки, які приносили із собою борошно, яйця та сало. Усім керувала старша
коровайниця. Ці жінки обов’язково повинні були відповідати певним правилам:
бути заміжньою в першому шлюбі, жити із чоловіком у любові та злагоді, мати
добрих і слухняних дітей.
Існувало повір’я, що вдало спечений коровай принесе молодим щастя,
тріснутий віщує розлучення, а покручений – злу долю. Тому коровайниці
«ублажали» коровай приказками та піснями.
Коровай був окрасою весільного столу, символом достатку і щастя. наприкінці
весілля його розподіляли між усіма присутніми.
Будь-яке українське весілля прикрасять і пожвавлять весільні коломийки.
(Лунають коломийки)
Ой їхало весілля
попід нашу грушу.
Зачепило за
гілляку, загубило дружку.
Ой, їхало весілля
попід нашу хату
Зачепило за
гілляку, загубило сваху.
Грай, музико, коли
граєш, коли добрий смичок маєш,
А не граєш, не
дури, даром грошей не бери.
Ой, що то за
парубок до війська строїться
А як вийде на вулицю
гусака боїться.
А зі Львова на
Волинь покотився камінь,
Ще ми з раз
заспіваємо, то буде тобі амінь.
Позаурочний захід закінчується частуванням
традиційними українськими виробами.
